Вільний капітал вкладається туди, де можна з найменшим ризиком отримати запланований прибуток
Олександр Яновський
Якщо ваш бізнес-проект виявився вдалим, почав давати стабільні прибутки і виникла потреба в нових можливостях і ресурсах для його розвитку, ви неминуче постанете перед питанням: як залучити інвестиції, що саме цікавить інвестора і як підготувати інвестиційний проект.
З погляду макроекономіки, інвестиції на відміну від кредитів не ведуть до збільшення зовнішньої заборгованості держави або підприємства, а навпаки, поліпшують показники платіжного балансу і навіть можуть сприяти зменшенню обсягів зовнішнього боргу.
Чому саме інвестиції? До інвестицій належать всі різновиди матеріальних і нематеріальних цінностей (активів), які вкладені в об’єкти підприємницької діяльності або в інші види діяльності і завдяки яким було створено прибуток або досягнуто соціального ефекту. На рівні мікроекономіки, тобто в межах діяльності певного підприємства завдяки інвестиціям вдається значно покращити умови для ведення бізнесу, поновити або удосконалити технічну базу, здійснити реструктуризацію і диверсифікацію бізнес-діяльності, вийти з новими пропозиціями на ринки і навіть за певними параметрами продукції посісти на ньому місце лідера. Малий і середній бізнес за допомогою інвестицій, як правило, ефективно освоює передові технології й реалізує новації, а великий - переходить до виготовлення нової продукції. Тому підприємства, зацікавлені в залученні інвестицій, повинні насамперед подбати про свою інвестиційну привабливість або так званий "інвестиційний імідж". Для цього їм необхідно задіяти ефективний стратегічний менеджмент та чітко визначити стратегію розвитку поточної діяльності, реалістично спрогнозувавши її наслідки. Готуючись до залучення інвестицій у власний бізнес, керівники та менеджери підприємств повинні чітко знати те, чого саме прагнуть і вимагають від них інвестори, які беруть на себе ризик вкласти в їхню бізнес-справу свій капітал. Як правило, інвестори зацікавлені в тому, щоб отримати повний або бодай частковий контроль над інвестованим підприємством. В такому разі інвестиції називаються прямими. Інша форма інвестування - інвестори претендують на право на частину прибутку шляхом придбання акцій. Ці інвестиції називаються "портфельними" і вони найбільш поширені. Є ще третій вид інвестування - інвестори претендують на доступ до конфіденційної інформації та інтелектуальної власності підприємства.
З чого складається інвестиційний бізнес-план За світовими нормами інвестиції вкладаються в конкретний комерційно привабливий бізнес-проект. Основою інвестиційного проекту є його кінцева мета, тобто результат його реалізації, а його база - це результати висококваліфікованих досліджень та цілеспрямованих управлінських заходів, на підставі яких приймаються важливі ринково орієнтовані рішення. Серцем будь-якого бізнес-проекту є його бізнес-план. Найважливіший розділ бізнес-плану - "Фінансовий аналіз та інвестиційна оцінка проекту" включає такі основні позиції: критерії інвестиційної оцінки, загальні інвестиційні витрати, головні інвестиційні дані: підготовка ділянки (площі), будівельні роботи, необхідне виробниче, офісне й допоміжне устаткування, стартовий оборотний капітал і капітальні витрати, доступ до матеріалів (сировина, комплектуючі), постачальники, потенційні клієнти та ринки збуту, витрати на виробництво тареалізацію продукції: номенклатура, маркетинг, амортизаційні відрахування, експлуатаційні витрати й обов’язкові платежі; проектні витрати: джерела фінансування і фінансової політики; вплив обсягів фінансування на проектні рішення. До наступних позицій бізнес-плану належить інвестиційна оцінка: дисконтований потік готівки (внутрішня норма прибутку; чиста поточна вартість); період окупності; виплати на вкладений капітал; прибуток (приріст капіталу) у формі акцій для залучених сторін; економічний вплив на ринок, економіку підприємства (галузі) й на конкурентів. До цього ж розділу належать ще й такі параметри як оцінка національної економічної ситуації та ризики,аспекти невизначеності: критичні змінні,категорії припустимих ризиків,можливі стратегії і засоби управління (мінімізації) ризиків; імовірні сценарії та можливі впливи на фінансову виконуваність інвестиційного проекту.
Інвестиційна гра за єдиними правилами Успіх інвестиційного проекту безпосередньо пов’язаний з умінням кваліфіковано представити потенційному інвестору переконливу методику розрахунку й управління можливими ризиками, а також - відповідні гарантії приросту, абоповернення вкладеного капіталу. Інвестори, приймаючи своє рішення, чітко орієнтуються на основні види невизначеностей та інвестиційних ризиків, що можуть з’явитися. Тому підприємці, які хочуть зацікавити іпереконати потенційного інвестора, повиннікористуватися ними, як вказівниками на своєму шляху. Отже, які існують види ризиків, що проявляються в процесі інвестування і можуть або насторожити івідлякати потенційного інвестора або ж провалити на перший погляд цікавий і привабливий бізнес-проект? Ризики можна розділити на дві групи: зовнішньоекономічні та внутрішньоекономічні. Перші пов’язані з нестабільністю економічного законодавства, поточною економічною ситуацією, умовами інвестування тавикористання прибутку. Другі зумовлені реальними можливостями запровадження обмежень на торгівлю й постачання, закриття кордонів тощо. До другої групи ризиків належить невизначеність політичної ситуації, ризик несприятливих політичних змін вкраїні або в конкретному регіоні, що віддзеркалюється на можливостях реалізації бізнес-проекту. Сюди ж входить невизначеність мети, інтересів і поведінки учасників проекту, неповнота, недостовірність інформації про фінансовий стан та ділову репутацію підприємства-учасника (можливість неплатежів, зриву договірних зобов’язань, банкрутств),неповнота абонеточність даних про динаміку техніко-економічних показників, параметри нової техніки ітехнологій, інтелектуальні й ділові якості персоналу підприємств, в які вкладатимуться інвестиції. Неабиякезначення мають ризики, пов’язані зі зміною ринкової кон’юнктури, цін, валютних курсів тощо, а також можливі виробничо-технічні ризики (аварії, вихід з ладу устаткування,відмова від постачань сировини або комплектуючих,виробничий брак). Інвестори звертають увагу такожщена два фактори - невизначеність можливих дій конкурентів та невизначеність природньо-кліматичних умов, а також можливі випадки стихійного лиха. Тоді постає питання: як мінімізувати ризики й переконати в цьому інвестора? Значною мірою зменшує вірогідність неприпустимих ризиків процедура диверсифікації бізнес-діяльності, під час якої підприємство реалістично визначає різні рівні й можливості отримання прибутку. Це дає змогу розкрити перед інвестором справжній потенціал його можливого інвестиційного об’єкта і, що не менш важливо в процесі будь-яких ділових відносин, - пробудити в майбутньому бізнес-партнері відчуття довіри і чесної ділової гри за єдиними правилами. Якщо це відбувається, інвестори схильні високо оцінювати такий інвестиційний проект і приймати позитивні рішення.
Золотий технологічний запас Звісно, є інвестиційні об’єкти, які володіють структурними перевагами і довели свою ефективність. Наприклад, на світовому ринку інвестицій сьогодні високо котуються інвестиційні проекти, засновані на високих технологіях, які складають стратегічний капітал. Тому на полицях, у сейфах та в архівах багатьох світових промислових об’єктів та цілих корпорацій, як золотий запасзберігаються технологічні винаходи і напрацювання. Їхні вчені та інженери, фахівці-практики є живим, неоціненним містилищем величезного пласту знань та наукових досліджень, завдяки яким можна, щонайменше, протягом десятиліття підтримувати технологічний рівень, модернізовувати продукцію, оновлюючи її яксні характеристики та зовнішній вигляд. Тому ключовим засобом підтримки конкурентоспроможності є безперервна взаємодія теорії і практики та процес комерціалізації високих наукомістких технологій шляхом виведення на ринки інвестицій саме таких бізнесів-проектів, що відповідають усталеним міжнародним стандартам і вимогам. І без цього не обійтися в умовах України, яка збирається в плавання у відкритий океан світової торгівлі, увійшовши до складу Світової організації торгівлі. Це не просто вимога, а величезний пласт знань і наукової практики, які є очевидним підгрунтям для отримання комерційного прибутку для всіх учасників інвестиційного процесу. Попит на таку продукцію є. Він - у високому рівні наших наукових знань, ідей і технологій, який гостро суперечить реальним економічним умовам, випереджає свій час, але водночас безпосередньо відповідає глибинним соціально-економічним потребам та очікуваннямнашого суспільства. І активізувати такий різновид інвестиційного бізнесу, що широко практикується у світі, має ефективний інформаційний супровід процесу просування на ринок інвестиційних проектів.
Як вийти на інвестиційний ринок? Якщо інвестиційний проект надто великий, складний і багатоплановий, він однозначно потребує від інвестора одноразових і значних капіталовкладень для його реалізації. Це може відразу налякати інвесторів,або змусити їх відмовитися від нього як від надто витратного й ризикового. Тому в подібних випадках треба відразу розділяти надто громіздкий інвестиційний проект на декілька самостійних та інвестиційно привабливих бізнесів-проектів, під які легше знайти реальних інвесторів, послідовно й поетапно запускаючи і реалізовуючи цілий проект. Як свідчить практика інвестиційного бізнесу, інвестори більш охоче вкладають свій капітал у проекти підприємств недержавної форми власності, а до самих проектів застосовують такі вимоги, дотримання яких дає можливість уможливлюватиістимулювати успіх. Отже, підприємство, яке збирається виходити на інвестиційний ринок зі своїм бізнес-проектом, повинно мати такі характеристики: мати статус юридичної особи і належати до приватної форми власності або ж залишатися під контролем підприємств приватного сектора, а також бути платоспроможним та дієздатним з комерційноїточки зору. Таке підприємство повинно внести в проект щонайменше 30% вартості з власних коштів (основні засоби, будівлі, споруди, грошові внески, інтелектуальна власність тощо), погодитися на обмеження розміру дивідендів відповідно до зобов’язань щодо повернення інвестицій, мати співвідношення боргу/капіталу до й протягом терміну впровадження проекту не більш ніж 70:30, а також взяти на себе зобов’язання із забезпечення значення коефіцієнту обслуговування боргу при визначенні рентабельності проекту і при його обслуговуванні не нижче ніж 1,5. І ще одне дуже важливе питання: опис суті інвестиційного проекту, який виставляється на презентацію (конкурс, тендер). Для нього підприємство, яке шукає інвестора, має додати такий пакет обов’язкових документів: бізнес-план проекту,копію акта про державну реєстрацію підприємства,копію балансового звіту за останній звітний рік,прогноз балансового звіту на період реалізації інвестиційного проекту,прогноз звіту про прибукиі збиткина період здійснення інвестиційного проекту (за перший рік - поквартально),прогноз кошторису грошових потоків на період реалізації інвестиційного проекту (на перший рік - поквартально),розрахунок окупності проекту. Звичайно, якщо проект правильно оформлений за міжнародними нормами, це відразу підвищує його шанси бути проінвестованим. Тому держава повинна сприяти формуванню привабливого інвестиційного клімату й гарантувати інвесторам недоторканість їхнього капіталу і можливості його повернення з прибутком. Це елементарна арифметика будь-якого бізнесу, яка повинна запрацювати іна інвестиційному ринку. Таку політику варто базувати на основі запровадження загальнодержавної системи навчання і сертифікації фахівців у сфері бізнес-планування, підготовки та оцінки бізнес-проектів. Нехтуючи,або не вміючи користуватися методиками відбору інвестиційних проектів, Україна вже сьогодні безповоротно втратила близько одного мільярда доларів. Тому сутнісною основою розвитку бізнес-середовища є реальна здатність ставити івирішувати завдання з інвестиційного планування й проектування керівниками всіх рівнів та сфер діяльності. Якщо вітчизняні підприємці навчаться застосовувати відповідні міжнародні стандарти з бізнес-плування в своїх інвестиційних проектах, їм стане значно легше і простіше знайти спільну мову із іноземними інвесторами і збільшити обсяги капіталовкладень у розвиток своїх підприємств відразу в декілька разів. |